Осінь Мадонна

Красуня-осінь, немов Мадонна,
Свої золоті коси розпустила...
В осіннім храмі - свята ікона
Верховіття дерев озолотила...

Я увінчаю коси золоті,
Сонечком нахилю небо до ніг!
Намалюю цю жінку в красоті -
І замилуюсь вродою край доріг...

Стоїть в бурштиновій позолоті,
Немов над річкою верба, тополя...
Оспіваю вроду у ніжній ноті,
Благословлю її на щастя, долю!..

Запалю свічу в осінній вечір,
Розпалю огонь в каміні дровами,
Обніму тебе, мила, за плечі,
Приголублю ніжними словами!..

Золотава осінь тепла просить,
І душа замріяно в небо зорить,
Вітер опале листя розносить,
А, на жаль, золотий час не зупинить!..

На коси впав білий сніг - сивина,
Ти не боїшся заметіль зими...
Виглядаєш зіроньки край вікна,
Мрієш ще зустріти сонце весни!..

Йдеш в Листопад тихою ходою
І проводжаєш журавлі в синю даль...
Ти щедра, з красивою душею,
Твоя пісня прожене мою печаль!..

Поділитись сторінкою: