Загублене кохання

Весна і літо вже пройшло,
І осінь сива
Сховала тугу за вікном
В холодні зливи...
Боліло серденько й душа
З дощем ридала:
Покинув милий і пішов –
Його не стало...

Приспів:
Захурделило надворі,
Захурделило...
І снігом сипле ізгори –
Кругом все біло...
І нашу стежку замело,
Де ми ходили...
Чи ж то кохання в нас було,
А чи згубили?..

Не зеленіє вже верба,
Що над ставочком,
В воді не миє вже вона
Свої листочки...
Покинув милий і пішов  -
Його немає...
Мабуть, десь іншу вже знайшов
Й її кохає...

Приспів.

І над ставочком вже верба
В журбі схилилась...
Не грає хвилями вода –
Покрила крига...
Поглинув сніг вже назавжди
Святе кохання...
Більш не повернеться сюди
Ні вдень, ні зрання...

Приспів.

Поділитись сторінкою: