Я відпускати тебе не хочу

Долю звінчало пречисте небо,
Я відпускати тебе не хочу!..
Ти - Вселенна... Богиня для мене!
Люблю! Така є... Твою вроду жіночу...

О, не сумуй, що на скронях сивина!
Що зозуля накувала багато літ,
А ти найкраща від усіх, моя весна,
Мій казковий рай, який несе у політ!..

Нехай награє вальс нам музикант
І заспіває давню пісню про любов,
А ти - високе небо, мій діамант,
Із чаші щастя я п'ю твою любов!..

Відчуваю тебе як скрипку скрипаль,
Пальці натягують ніжні струни.
Не журись, що роки летять у даль,
Ми попросим у долі фортуни.

Я поведу тебе у Осінь Золоту!
В бабине літо, у Листопад -
Закружляєм, як лебеді, на вітру
І білий килим встелить снігопад...

Стиглим літом зацілую твої уста,
Місяцем зустріну у надвечір'я,
Усміхнусь сонцем - зникне втома твоя,
Зіркою засію щастя на подвір'я!..

Поділитись сторінкою: