Муха

Звичайне небо, звичайні зорі,
Палкі серденька зустрілись двоє,
Чарівна бабка, уся з повітря,
А він - метелик, завжди за вітром.
І неважливо як то ся стало?
Таке кохання шалене взялось
Скажи, шалена, що тобі треба?
Буде усе для тебе медом!

Усі хочуть легко жити,
Не ходити, не любити.
Друзі, подруги, знайомі:
Всіх нема ніколи вдома.
Люди-бабки і метелик,
Хтось звичайно розвеселить,
Всі гуртом у різні боки,
Людям не потрібен спокій!

Всі мають очі і мають вуха
Хтось комусь каже, хтось когось слухав.
Пройшли, пробігли, не озирнулись,
Бо ніч до завтра і вже забулись...
Десь безсоромно, десь все байдуже
Бо то вело, всі - просто друзі...
Усі повсюди тепер знайомі,
І їх ніколи немає вдома...

Поділитись сторінкою: