| |
Вночі тихенько стану на коліна,
З тобою, Господи поговорю,
Як сильно люблю свою Україну,
Як же ненавиджу оцю війну!
Як рветься серце за синів–солдатів
І як шматують душу ті думки
Про біль пекучу, що терпить та мати,
Яка простилась з сином назавжди...
Я розкажу тобі, Ісусе щиро
Як мрію про закінчення війни
Як хочу я для України миру,
Щоб вже не омивалася слізьми!
Щоб ті поля, якими їздять танки
І навісніють гради у вогні,
Знов зустрічали радісні світанки
Росою на квітучім килимі.
Щоби птахи весною прилетіли
На вільну і квітучу Україну!
Я попрошу, Ісусе, в тебе, милий,
Опіки тим синам, що на війні!
Хай ангели до них летять на крилах
Оберігати їхні ночі, дні!..
Нехай зима морозами не тисне,
Щоб не замерзли воїни добра,
Що на воротах миру у Вітчизни!
Хай пропаде загарбницька орда!
Поговорю з тобою я, Ісусе,
А потім ще до ранку не засну...
Я знаю, біля мене ти, все слухав,
Ти проженеш загарбницьку орду!
І завтра на світанку золотому
Ми всі прокинемось із того сну!
І зустрічатимемо всіх синів додому,
І вільними стрічатимем весну!
І зацвітуть волошками простори,
І защебечуть солов'ї в лісах,
Не буде більше ані сліз, ні горя,
Замайорить жовто–блакитний стяг!
Усюди в кожнім домі, в кожнім місті
У вишиванки заквітчається земля,
І буде чутно: Слава Україні!
Героям Слава! Честь їм і хвала!
Вночі тихенько стану на коліна,
З тобою, Господи поговорю,
Як сильно люблю свою Україну,
Як же ненавиджу оцю війну!.. Поділитись сторінкою: 
| |
