Подих чарів

В чорноті таємного пралісу
Запалають зорі вогнем свіч,
Заплете латаття в дивну косу
Нечисть, що зібралася в цю ніч.
Налетить, закрутить, як той вихор,
Силу лісову біля вогню,
Зникне морок, дикий танець іскор
Збурить сік, закличе міць земну...

Приспів:
Як подих чарів як зі сну
Цвіте, блистить лиш мить одну
Папороті зілля - хто зірве?
Хто крізь видіння закляті пройде?
Хто не боїться туманів густих?
Морок розвіє, світ для таких,
Знаки небес, хащ голоси,
Звірів і птиць мову взнають вони.

По стежках звіриних непролазних,
Що ховають хвилі древніх трав,
Пломеніє ясно в росах чистих
Цвіт, що ніби сонцем заквітчав.
Для серця стане оберегом сильним,
Ковтком з святого джерела,
Навік мене обійме ніжно світлом,
Нестримним, вільним як життя.

Приспів.

Тільки в ніч на Івана Купала,
Ніби мавкою, аж до рання
Трави сонні, духм'яні збирала,
Миті літа пізнавши сповна.
Свіжий ранок стрімкою стрілою,
Світанковий туман розжене,
Заварю я коханому чаю -
Та й нікуди вже він не втече.

Приспів.

Поділитись сторінкою: