| |
Ми народилися тоді, коли валилась велика держава,
А в черзі за продуктами батьки півдня стояли,
Коли заводи розікрали, голими, бідосями
Росли тоді, коли були суворі 90-ті!
Коли втікали за кордон, бо вже не було що їсти,
Коли Шевченко був поетом, а не футболістом!
Ми грали в баскетбол, не було інтернету,
А перше "чудо техніки "- це плеєр на касету.
Та я не проти прогресу, просто, голі факти,
Мудрість пізнавалася не статусом в Вконтакті,
А наша перша любов без гламурних смайлів,
Та серце б'ється в унісон, ми живемо далі!
Приспів:
Наше серце б'ється в такт |
І ніщо нас не зупинить! |
Нам не здатися ніяк! |
Ніяк!.. Є-є-є!.. | (2)
Ми ставали студентами за часів революції,
Торгували газетами, будували конструкції,
Ми шуршали монетами, вимагали дискусії,
Ми очевидці "помаранчевої проституції"!
Ми росли і слухали історії наших дідів,
Ми росли і вірили, що більше не буде тих днів:
Коли візьмуть нашу Неньку і закують в кайдани,
Ми були студентами, яких вбивали на Майдані!
Не починали війну, але її закінчили....
Герої не вмирають! - Вони стають вічними!
Ми старої закалки: вольові і незламні,
А серце б'ється в унісон, ми живемо далі!
Приспів.
Зупинилося усе навколо,
Наче відібрали всі слова...
Та не відібрати Серце народу,
Поки віра і любов жива!
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
