| |
Ой, давно мене вже вдома не було,
Прилетіла, наче пташка у село,
Та не встигла відпочити й кілька хвиль –
Заморочив мені голову Василь,
А у Києві набрид мені Петро,
Обіцяв дарунків золота відро,
А хоч би й подарував мені мільйон,
Я втечу у свій Черкаський батальйон.
Приспів:
Бо я люблю військових,
Хлопців чорнобрових,
Лисих, кучерявих, світлих і русявих!
Бо я люблю військових,
Хлопців чорнобрових,
Не журись, матусю,
В армії Маруся!
Залицяється Іванко із Карпат,
Файний гуцул він, та шкода – не солдат!
А Назар мене запрошує у Львів,
Щоб за кавою сказати кілька слів.
У Гурзуфі мені стрівся Рафаїл.
Купив персики і сам же їх поїв!
То поїду, мабуть, завтра на Донбас –
Там давно мене очікує Тарас!
Приспів.
А із Харкова дзвонив мені Степан,
Обіцяв, що привезе мені баян!
І не знаю, хто з них може бути мій:
Чи із Канева Андрій,
Чи Василько, чи Петро,
Чи Данилко, чи Дмитро,
Чи Назар, чи Рафаїл...
Ой, вже немає в мене сил.
Хоч Стецько, хоч Геродот,
Лиш би був він патріот!
Україну щоб любив
І на славу їй служив!
Бо я люблю військових,
Хлопців чорнобрових,
Майорів, лейтенантів,
Полковників, сержантів,
Солдатів, генералів,
А також адміралів!
У кого в серці лине:
Слава Україні! Поділитись сторінкою: 
| |
