Кохана

Тихий зимній вечір на землю сідає,
Я йду до світлиці, дівчина ж чекає.
Вона така мила, вона серцю люба,
Тулиться до мене й загортає чуба.

Пригорнусь до тебе і я, моє серденько,
Як голубки в парі будемо, рідненька.
В тебе біле личко і чорнії брови,
А вуста солодкі, ох, які ж медові!

Твої карі очі - глибока криниця,
Я п'ю з неї воду, не можу напитися.
Ти така вродлива, ти така чудова,
І така зваблива, моя чорноброва.

А серце у тебе добре і відкрите,
Як медовим соком, яблуко налите.
До душі твоєї хочу прихилитись,
І в любові жити, жити, не журитись.

Поділитись сторінкою: