Як теплий дощ

Невже, невже це все на віки:
Не рідні, навіть не "свої".
Дивлюсь на іншу крізь повіки,
А бачу і люблю її.

Приспів:
Як теплий дощ, як сяйво тихе,
Вона всю душу облягла.
І сад, і поле нею диха,
І сад, і поле нею диха,
І та кімната, де була.

Не поверну вже я ніколи
Ночей і днів тих золотих,
Де був наш сад, і наше поле,
І наша радість і наш гріх...

Приспів:
Як теплий дощ, як сяйво тихе,
Вона всю душу облягла.
І сад, і поле нею диха,
І сад, і поле нею диха,
І та кімната, де була.

Можливо, що й повторять люди
Колись любов її й мою,
Але ніколи вже не буде
Її й мене у цім раю.

Поділитись сторінкою: