Село моє рідне!

Задумана Тайна несе свою вроду...
Схилилися верби в плакучім гіллі...
А над берегами, мов писанка роду,
Найкращий куточок моєї Землі!..
Село моє рідне! Ти – писанка роду –
Найкращий куточок моєї Землі!

Приспів:
Тобі, Самолуски, тобі
Кланяюся ще нагорі.
Смереки зеленим вінком
Мене огортають теплом...
"Глибока долина" манить,
Бо хоче мене напоїть:
Змиває утому з чола
Цілюща вода з джерела.

Стежки та доріжки, до болю знайомі,
Торкають у серці завітну струну...
Узимку чи влітку – у ріднім полоні –
Я мрію тобою, тобою й живу!..
Село моє рідне, в твоєму полоні,
Я мрію тобою, тобою й живу!..

Приспів.

І де б не світало: далеко чи близько –
Ти променем сходиш для мене щодня,
У цілому світі, єдина колиско,
Ти - мій оберіг на дорозі життя!..
Село моє рідне, єдина колиско,
Ти - мій оберіг на дорозі життя!..

Приспів.

Поділитись сторінкою: