| |
Ходить повітрям утомлений Яків,
Значить межу між зимою і літом.
Човен рибальський кидає якір,
Ніби пакетик із чаєм Ліптон.
Рання пора безнадійно впертих,
Пора повертань і пора продовжень...
Ось капітан розглядає берег,
Наче газету старих оголошень...
Скільки вивчати води зимові?..
Як прочитати знаки повчальні?..
Мудрість - вона не лише у слові,
Але й в мовчанні!.. В мовчанні!..
Скільки питань у ранковій мові,
Гаснуть поволі вогні причальні...
Щедрість - вона не лише у любові,
Але й в прощанні!..
Приспів:
Той капітан - щирість!..
Той капітан - радість!..
Той капітан - вірність!..
Той капітан - правда!..
Правда!.. Правда!..
Рване повітрям, наче вітрила,
Вітер ламає нічні причали...
Мені важливо, що ти говорила,
І надважливо, про що мовчала!..
Жовто до ранку світять ліхтарні,
Світять знесилено, до знемоги...
В небі зимовому, ніби в лікарні,
Живуть відвертості й тривоги...
Дивна пора відчайдушно сміливих,
Довгі часи голосних і тихих,
Гоїться по осінніх зливах
Моря нічного болючий вивих...
Скільки питань у ранковій мові,
Гаснуть поволі вогні причальні...
Мудрість - вона не лише у слові,
Але й в мовчанні!..
Приспів.
Той капітан, що у шторм, в неспокій,
Вголос сміється і люльку палить,
Той, хто думки твої знав напам'ять,
Любив тебе і твоє дно глибоке,
Йому байдужі чужі причали,
Тиша, мов повінь, проти повчання,
Мудрість його не лише у слові,
Але й в мовчанні!.. В мовчанні!..
Приспів.
Правда!.. Правда!.. Правда!.. Поділитись сторінкою: 
| |
