Осене, не обрізуй косу!

Прийшла перукарка осінь у літо
І стриже під каре всі дерева,
У тополі озолотила листям віти,
Стоїть край доріг, немов королева...

О, прошу тебе, Осене, Осене, Осене!
Не обрізуй пишну косу у тополі,
Не лякай її заметіллю, морозами,
О, дай цій жінці щастя і любові!..

Причепурила свою вроду тополя,
Вплела червону троянду в косу,
Є обвітрена, озорена її доля,
В очах ховає самотності сльозу...

Стоїть промокла тополя під дощем,
У пізню осінь виглядає свою долю...
Закохавсь у неї клен, покрив плащем,
І нахиляє їй зорі з любов'ю!..

Їй так пасує пишна довга коса,
Вона, немов весна, у осіннім квіті,
Шелестить листва, як золоті літа,
Їй голуб про любов шепоче на вітті...

Запросив на побачення Листопад,
Закружляв у повільнім вальсі вітер,
На лебедів кохання падає Снігопад,
Зігрівають слова "Люблю" із літер...

Поділитись сторінкою: