В човнику твоїх долонь

Сто тисяч років самоти
Мені позолотили скроні.
Благаю: човником склади
Свої натомлені долоні.
І я забуду про біду,
Про вічні наші протиріччя,
Я в них знесилено впаду
Своїм обличчям.

Приспів:
В човнику твоїх долонь
Попливу я тихо-тихо,
Ніжних дум ясний вогонь
Подарує серцю втіху.
І розтане сум безсонь,
І зігріє серце ласка,
І живою стане казка
В човнику твоїх долонь.

Сто тисяч років німоти
Мої вуста зачаклували,
Але помітиш легко ти
В очах печаль не вік бувала.
До тебе тягнеться душа,
Кричать над нею чорні круки,
Візьми її, немов пташа,
У ніжні руки.

Приспів.

Сто тисяч років сподівань,
Вагань розбурхані безодні,
І ось така пречиста рань
Благословляє день господній.
Зустрінь мене, збагни усе
Велінням вранішнього неба,
Як з вічних мандрів Одіссей,
Пливу до тебе.

Приспів.

В човнику долонь
О-о-о-о!
І розтане сум безсонь,
І зігріє серце ласка,
І живою стане казка
В човнику твоїх долонь.
Сто тисяч років самоти...

Поділитись сторінкою: