Страх

Підкрадається усе ближче,
Вітром, буревієм засвище
І душі нема, де сховатись,
Лиш у тіні страху купатись.
По лісах, містах він лунає,
Наче вітер помсти, блукає,
І сховатись де - вже не знаю,
У безмежжі страху конаю.
Закрити розум я хочу,
Щось божевілля шепоче,
І, як розірвана втома,
Сміх і страх, сльози й крик
Лунають в серці мому!

Темінь розум огортає,
Тіло сковує блакить,
Я не знаю, що це тліє,
Щось над обрієм висить.
Так, це він, це крик, це жах,
Прозорий темний маг,
Крики янголів, що впали,
Муки смертників, що встали!
Ім'я йому – страх!

Вогко, темно і неприємно,
Знаю, він десь тут неодмінно,
Хочу із усіх сил кричати,
Вголос це ім'я проклинати.
В очі він мені зазирає -
Кров у тілі замерзає,
Чи доживу я до ранку?.. -
Сам уже не знаю, тіло помирає!

Ім'я йому – Страх!

Поділитись сторінкою: