Стук

Не повернусь, не чекай до літа.
Навчусь, напевно, берегти слова.
Та в місячнім світлі квіти блакитні
Так несподівано й непомітно
Нагадають, як любити...

Приспів:
А поїзд "стук-стук-стук",
А я не розумію,
Що мовчання звук –
Це голос серця... і надія...
Мій поїзд між містами,
Як між твоїм та іншим серцем,
Так, там, де воно плаче і сміється...
Тут, тут затримаю свій подих...

Теплі вечори липою запахнуть,
Засипле серпень зорями згори.
Та літом зігріті наполовину,
Ми забувати не повинні
Світла пуху тополиного...

Приспів.

Поділитись сторінкою: