Сезон дощів

Так несподівано й невчасно
Прийшов сезон, сезон дощів,
І на душі моїй погасло, –
Я не пройшов, я не зумів.

Приспів:
Сезон дощів, сезон дощів...
Я втратив мову, і без слів
Готовий гризти вже граніт
І проклинати, на чім світ,
Сезон дощів, сезон дощів!

Немає гіршої мороки,
Як в шатрах мокрих і сирих
Сидіти й вивіряти кроки,
Пройти я не зумів котрих.

Приспів.

Таки я втратив в Бога ласку, –
Спливло усе, неначе в сні;
Я повертаю на запаску,
В "еМКаК"* придуману мені.

Приспів.

Прощайте, гори! По закону
Я присідаю на рюкзак
І до наступного сезону
Не позабуду вас ніяк!

Приспів.

Поділитись сторінкою: