Осіння колиска

Заколисуй, мене заколисуй,
Я давно вже так міцно не спала...
За вікном осінь йшла по росах.
І листівки осінні слала.
Заколисуй мене, заколисуй,
Ти ж приспала вже майже пів-світу.
Всі, що люто боялись спокуси,
Залишились з тобою скніти.

Приспів:
Опусти золоту завісу,
Подаруй мені тихе безмежжя,
Я згорнулась у твого підніжжя.
Заколисуй мене, заколисуй...

Заколисуй мене, заколисуй,
Я втомилась від ревних прагнень,
Від падінь, рівно як від досягнень.
Звідки ти, із якого світу?
Підневільна я під вільним небом
Я так мало прошу для себе.
Ненадовго, лише до світанку
Я залишусь твоя полонянка...

Приспів.

Поділитись сторінкою: