Не спить натомлена, намучена душа

Не спить натомлена, намучена душа
І ніч не шле відради та спокою,
Лише минуле знов переживаю
На самоті вночі...

Знамення Божого загрозу
І славу бойових походів,
Мої прославлені бої,
Тієї слави болісний кінець -
Погром і рану, і полон,
Загибель всіх моїх полків,
Чесно за рідний край
Голови поклавши...

Загибло все - і честь моя, і слава
Ганьбою став я землі своїй,
Так, ганьба й полон,
Долею судивсь мені...
Гей, ми, що всім киваю я:
О, дайте, дайте мені волю,
Свою ганьбу зумію змити я...
Врятую честь свою і славу,
Врятую Русь від ворогів!

Ти одна голубка лада,
Ти одна винить не станеш,
Серцем чулим зрозумієш,
Все мені простиш...
В терему твоїм високім
З далини очей не зводиш,
Друга ждеш ти дні і ночі,
Гірко сльози ллєш...

В полоні пропадать
І знати без надії,
Що ворог тяжко мучить Русь
Так, як лютий барс...
Стогне Русь в кігтях могучих,
І в тім вона винить мене...
О, дайте, дайте мені болю,
Свою ганьбу зумію змити я...
Врятую Русь від ворогів!

Не спить натомлена і змучена душа
І ніч не шле надії на рятунок
Лише минуле знов переживаю
На самоті вночі...
І виходу нема...
Ох, тяжко, тяжко, як тяжко відчути
Безсилля все своє...

Поділитись сторінкою: