Про льон

Послухайте, любі діти,
Що я вам скажу,
Я про свою рідну неньку,
Добру, милу, голубоньку
Щось вам розкажу.

Розкажу, із чого мати
Шиє сорочки,
Як за теє вірно люблять,
І милують, і голублять її діточки.

Мати весною рано вставала,
В полі дві грядки покопала,
А на грядочках тих рівненьких
Посіяла мати льон дрібненький.

Став дощ рясненький накрапати,
Став льон дрібненький підростати,
Виріс до літа льон буйненький,
Та й зацвів цвітом голубеньким.

Літом льон мати вибирала,
В полі на сонці простилала,
А вже під осінь просушила
І на гребні розчесала.

А вже зимою кужіль пряла,
На веретенце нитки звивала,
А з веретенця у клубочки,
А із клубочків на кросночки.

На кросна нитки навивала,
Білі полотна тонко ткала,
Виткала мати довге полотенце
І сховала в скрині в комірчині.

Мати весною раненько вставала,
Білі полотна розстилала,
В чистій водиці щодня прала,
На ясне сонце виставляла.

Сонечко ясне гріло, гріло,
Тонкі полотна побілило,
Вже мати мірку з діток зняла
Й білі полотна покроїла.

В місяці квітні наша мати
Стала нам сорочечки шити,
А коли Першого травня ми встали,
Нові сорочечки понадівали.

Поділитись сторінкою: