Тіла

Краплина дощу ще досі блищить,
Мрія недотлілого літа,
Наливши води, як спогад зими,
Потяг неіснуючого світу.
Я - не вони, тут дивне життя
Повне потойбічними снами,
Той дощ нас помив, кудись полетів
Тихо плакати за нами.

Приспів:
І ваші тіла пов'ються диким виноградом,
Впадуть листя рук і ніг, як птах,
Що летить і зникає мов сніг.
І потім крізь літо побачу я твій біг,
Як забуту вами першу пісню,
Білий сміх з чорного неба.

Ні, я живий, можеш, бреши,
Крути не собою, а світом.
Тримай при собі фото весни,
Для тебе скінчилося літо.

Приспів. (2)

Білий сміх з чорного неба...
Білий сміх з чорного неба...
Неба... Неба... Неба... Неба...

Поділитись сторінкою: