| |
Осіннім вечором ти тихо плачеш
Так сумно, що навіть небеса ридають,
Ти думаєш, що мене побачиш
І думки твої нас обох вбивають.
Я за крок від тебе та не можу торкнутись,
Бо душа моя до неба прикута,
Більше за все хочу я повернутись
Та тримають мене небеснії пута.
Приспів:
Жителі Раю, вас я благаю:
Облиште мене хоч на день.
Без моєї коханої я помираю,
Помру без її ангельських пісень!
Жителі Раю, вас я благаю:
Поверніть мене хоч на мить.
Без моєї коханої я помираю,
Помираю, бо душа болить.
Життя моє, неначе сон
І Рай, неначе пекло,
Небо - ангельський полон
І воно до мене звикло.
Та я пручаюсь, я хочу жити,
Хочу вустами тебе торкатись,
Хочу взяти й полетіти
І до Раю вже не повертатись.
Приспів.
Я не знаю: Чому я тут?
І як я сюди потрапив?
Та я знаю одне:
Я хочу повернутись,
Повернутись туди,
Де мене чекають,
Туди, де моя кохана.
Та я не можу цього зробити:
Мене тримають ці кляті небеса,
Ці ангели вже просто дістали.
Як це зробити? Як?!
Я не можу... Я не можу...
І... тому я помираю...
Поглинуло світло мене усього
І я не в змозі ворухнутись,
Я ж не бажав нічого злого,
Просто хотів, хотів повернутись.
Та ось я відчув ангелові крила,
Вони були одразу ж за мною,
Я побачив тебе, моя мила,
Ти сказала: "Я вічно буду з тобою!"
Приспів. (2)
Жителі Раю!.. Поділитись сторінкою: 
| |
