| |
Два діда сиділи і говорили,
Світ у мріях своїх поділили,
І зустріч була ця така ділова,
А той, що вусатий каже слова:
А я вам сейчас покажу,
Откуда на Беларусь,
Готовілось нападеніє,
На войска, які на ученіях.
І єслі б за шесть часов,
До операциі,
Не бил нанесьон превентівний удар,
По позіциям...
Він навіть карту привіз із собою,
А другий все сидів і кивав головою,
І все б воно смішно, якби не так сумно,
Два діда сидять, теліпають бездумно:
Приспів:
Нє ми разв'язалі ету войну,
Совесть у нас чіста!
Вони неупинно несуть дурню,
А ракети летять по містам.
Не вони розв'язали ету войну
І совість, бачте, чиста...
Вони так невпинно несуть дурню,
А ракети летять по містам!
Героями мемів стали вони,
Хоча, були ними вони й до війни!
Ось як воно буває,
Коли владу не міняють...
І він каже: Хорошо что началі!
Так, це ж на весь світ побачили!
На параді маразму два діда стоять,
І давай свою байку по колу ганять.
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
