| |
В пустій кімнаті
Ти так мило спиш,
В волоссі павутиння снів.
Я Бога прошу: Її не залиш
До останніх днів!..
Дощ співає нам за вікном
Затяжні пісні,
Випробовує наші стіни
Чи міцні...
Так люблю як звучать твої
Приголосні-голосні,
Запитай, чи забуду я
Твій голос? - Ні!
В пустій кімнаті
Ти так мило спиш,
В волоссі павутиння снів.
Я Бога прошу: Його не залиш
До останніх днів!..
До останніх днів!..
Прихилю до колін твоїх
Свою голову,
Проскануй вустами
Душу оголену,
І я завжди хотіла сонця,
Хоч любила і грозу
І стільки плакала,
Що виплакала тебе, як сльозу,
Такого чистого,
З одного тіста ми...
Знаю, що ти, мов трав мій настій,
Але, вибач, що не постійно випита,
Ти покидаєш постіль...
Постій, поки сонце не почне
По стінам бігати...
В пустій кімнаті
Ти так мило спиш,
В волоссі павутиння снів.
Я Бога прошу: Її не залиш
До останніх днів!..
До останніх днів!.. Поділитись сторінкою: 
| |
