Поглянь, кохана, яка краса!

Ще вересень нас зігріває теплом,
У квітнику цвітуть айстри, як зорі,
Небо обніма лебединим крилом
І дарує нам сонячні дні чудові...
Поглянь, моя кохана, яка краса!
В наш сад прийшла неждано юна осінь.
А ще не зима... О, ні, ще не зима!
Лиш срібна нить є на моїм волоссі...

Нехай не лякає дощ, перший мороз
І не знічує душу непрохана осінь.
Я віднайду сонечко у вірші з проз,
Найкращі слова, як квітоньки роси...
Ми з тобою, немов місяць і зоря,
Йшли назустріч щастю в літній вечір,
Щоб звінчати долю біля вівтаря
І збудувати гніздечко лелече...

Я назбираю у жмені листя золоте,
Красиву корону для тебе облаштую,
Ти - моя королева!.. Я жадаю тебе!..
І так, ніби вперше, люблю і цілую!..
Я не йду, а лечу на крилах вітру
У наш казковий рай - осінь золоту!
Хай листопад буде для нас привітним,
Прожене із душі твою самоту!..

Поділитись сторінкою: