| |
Білі люди – жорстокі люди,
Чорна шкіра їм ріже око.
Вони мурують для чорних споруди
Й готують для чорного там мороку.
Лаштують чорному підлу підставу,
Шиють чорному робу на виріст,
І не відпускають ні під заставу,
Ні під підписку про невиїзд.
Тримають чорного, як лева в ямі,
Ламають ребра з усієї злості
І позбавляють, навіть в уяві,
Свободи зібрань і свободи совісті...
І чорний іде на команду пастушу
З кулаками в кишенях роби
Й волочить свою чорношкіру душу
Ринками Азії та Європи...
Приспів:
Головне – тримай при собі свою віру,
Свою любов і свою упертість!..
Спаситель – він не зважає на шкіру,
Він зважає на солідарність і чесність!..
І все є так, як повинно бути,
Все трапляється і все буває...
І серце його нас щоранку будить,
Підтримує, змучує, убиває... | (5)
Що нас гнало з наших кордонів
В це мерзле світло?.. Що і для чого?..
Хто нас завів до цих коридорів? –
Тихо запитує чорного чорний.
Краще було залишатись удома
І помирати на власних пляжах,
Де кожна дюна чимось відома,
І кожна хвиля щось та й важить? –
Знаєш, ми з тобою не перші,
Хто рвався на північ фурами й човнами
В темних ранах і рваній одежі, -
Відповідає чорному чорний.
Всі ми знаходимось в цих лещатах,
І, додому вертаючись хіба що на ніч,
Горбатимося, як раби у штатах,
На ліберальну білу наволоч!..
Приспів.
Білі люди забули сором...
Якщо вже потрапив до їх павутини,
Клали вони з великим прибором
На всі конвенції з прав людини.
Їх не хвилюють наші втрати,
Вони звикли тримати нас в чорному тілі.
Та пророки були сомалійські пірати –
За це їх і розпинали білі.
І Матір Божа в зимових гетрах,
Курячи люльку, гріючи нерви,
Палила багаття на площах гетто,
Розігріваючи дешеві консерви.
Хай позбавляють нас нашого простору,
І вогнем заливають наші повстання –
Це для нас із тобою чорні апостоли
Редагували свої послання.
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
