Тополя

Тополя в полі від вітру гнеться,
Немає долі і плаче серце...
Нема кому їй пожалітись,
Нема до кого їй притулитись...

Приспів:
А вітер гне її бідненьку,
Аж до землі, не зна навіщо,
Бо в ньому сила, він раденький,
Гуля собі, аж вітер свище...
Не знає вітер як тополі
Одній стояти і терпіти...
За що? Не розуміти долі...
Так заманилось в цьому світі жити...

Та коли сонечко засвітить
І пташка з співом прилетить,
Коли запахнуть в полі квіти,
Вона щасливая стоїть,
Вона щасливая стоїть!..

Приспів.

Поділитись сторінкою: