Витоки любові

Не скупися, доле, на любов і мрії      |
Засіваю поле, зернами надії.           | (2)

Тут в лиху годину, пронеслися бурі,    |
Небо України, кольору лазурі.          | (2)

Тут берізки й клени, і волошки в житі, |
Ця земля для мене, найдорожча в світі. | (2)

Тут ошатні села, і міста в обнові,     |
Тут мої джерела, витоки любові.        | (2)

Не шукав привіту, я в чужому краї,     |
Хочу землю рідну, бачити в розмаї.     | (2)

Тут моє коріння, тут батьків могили,   |
Тут земне тяжіння, рідкісної сили.     | (2)

Поділитись сторінкою: