Заспівай, Марічко

Де котить Збруч свої погідні води,
Вона набралась голосу і вроди.
То голос тихий, як молитва щира,
То б'є з грудей, немов ріка бурхлива.

Приспів:
Заспівай, Марічко, заспівай,
Серце ти у пісню виливай.
Сплітай слова свої, Марічко, у вінок
Лише з нев'янучих і запашних квіток.

Умилася водою спозаранку,
Вдягнула милу серцю вишиванку,
І полетіла пісня понад краєм
Таким дзвінким та ніжним водограєм.

Приспів.

Де котить Збруч свої погідні води,
Вона набралась голосу і вроди.
Тут зацвітає мальва коло хати,
Бентежить душу голос цей крилатий.

Приспів.

Поділитись сторінкою: