По стерні

Я ішов до тебе по полю
Прямо по стерні, а чому б і ні?..
Всі дороги заздрять одна одній -
І тому не всі доводять до мети.
Я ішов і думав про диво,
Наче справжній хам, вказував зіркам,
Оминав житлові масиви,
Але раптом побачив, що йду не сам.
Хто зустрів мене радо, хто – грізно,
Хто співав мені мої ж пісні,
Я побачив їх надто запізно,
Обернувся, роззувся, пішов по стерні.

По стерні, по стерні,
Обернувся, роззувся і по стерні.
По стерні, по стерні,
Обернувся, роззувся і по стерні.

Я не люблю черги-безодні,
Особливо ті, у яких святі,
Божевільні і надто самотні,
Прагнуть хоч промінчик зловити твій!
Шкода тих, хто стоїть на пероні
Із квитком в руці в невідомості,
Босоніж по загальному вагоні
До любові твоєї не доповзти,
Не дійти і не зрозуміти,
Можна обійти – не віднайти,
Хоч стежки твої квітами вкриті,
Але ранять глибоко їх пелюстки.

Пелюстки, пелюстки,
Але ранять глибоко і по стерні...
По стерні, по стерні,
Обернутись, роззутись і по стерні...

Поділитись сторінкою: