В Загорові на горі

В Загорові на горі,
У старім манастирі,
У неділю, рано-вранці,
Там молилися повстанці.

"Благослови, Божа Мати,
На ворогів міцно стати,
Боронити Україну
По лицарськи - до загину."

"Борітеся, мої діти,
Бідну землю бороніте,
За прикладом мого Сина
Встане з мертвих Україна."

В понеділок, на світанку,
В Загорові блищать танки, *
Гудуть авта й літаки -
Облягають німаки.

"Друзі, алярм, гей вставайте,
Манастиря не давайте,
Бороніте Україну."
"Здобудемо або згинем!.."

Стало дніти у вівторок -
"Їх тисячі, а нас сорок..."
Налягяють німаки -
Не даються козаки.

Той ранений вже в четверте,
Одмагається від смерти, -
"Зажди, смерте, хоч хвилину -
Ще зіб'ю з одну машину."

Той під розп'яттям конає
І на Христа поглядає:
"Ти за нас вмер, Божий Сину,
І ми гинем за Вкраїну."

Стало в середу смеркаться -
Залишилось вісімнадцять.
З полеглими попрощались...
Крізь ворожий стрій прорвались.

В ЗагоровІ, на горі,
Спочивають лицарі.
Хрест високий в головах:
"Полягло тут 22"...

 Спіть спокійно, друзі милі,
У високій цій могилі...
Пімстимо смерть і руїну,
Здвигнем з мертвих Україну.

Поділитись сторінкою: