Замість романсу

Ти не ревнуй мене, не треба,
Не варто це, душевний рай.
Горить моя любов до тебе
На зло усім лихим вітрам.

Якби у церкві до ікони
Припасти з вірою я міг,
То й там на образі знайомі
Знайшов би риси дорогі.

І я б молився, щоб в скорботі
Не замикалися вуста,
Бо ти моя, як плоть від плоті,
Що із любові пророста.

Бо ти моя, чи маю право
Сказати так і думать так.
Помилуй і подай, ласкавий,
Обом нам зрозумілий знак.

Я запалю легенько свічку
Під сумовитий благовіст,
Горить любов до тебе вічна,
Душа спливає ніби віск.

Якби у церкві до ікони
Припасти з вірою я міг,
То й там на образі знайомі
Знайшов би риси дорогі.

Довкола нас усе під небом
Для нас єдиний світлий храм!
Ти не ревнуй мене, не треба,
Не варто це, душевний рай...

Поділитись сторінкою: