Дiрка в небi

По небу, по хмарам хлопчина гуляє,
сумує й смiється, i пташок ганя.
Без тата, без мами, вiн сам там блукає,
І звiдки й куди йде хлопчина не зна.

По небу блукає в небi дiрку шукає,
з грозою банячить, iз вiтром спiває, спiває.

Гуляв вiн по небу, i янгола стрiнув,
Спитав в нього, хто ти? А янгол сказав.
Я посланий в помiч тобi Господином,
Господь хоче знати де в небi дiра.

По небу блукали...

Ходили, блукали, дiвчину впiймали,
Вона заблукала сама в небесах.
Лiтак її батька розбивсь в Гiмалаях,
З команди лишилась в живих лиш вона.

По небу блукали...

Дiрку шукали, десь тисячу рокiв,
І, зрештою, змучились, спати лягли.
Юнак i дiвчина у хмарах кохались,
А янгол тихенько в куточку хропiв.

I грози гримiли, i вiтер спiвав їм,
І всi генерали їм салютували,
Господь i архангели, диявол з чортами,
На вартi їх спокою разом стояли, стояли.

Поділитись сторінкою: