Звабилися очі

Звабилися очі
Зоряним намистом
І вони шептали
В тишині нічній:
Де ж ви, де ж ви, очі |
Зоряні, дівочі?..     |
Що навік зостались,   |
Зостались             |
В пам'яті моїй...     | (2)

Через урагани,
Через хуртовини
Я вас завжди бачив
І до вас спішив,
І в тяжких походах,   |
І в лихих знегодах    |
Вашими вогнями,       |
Вогнями               |
Я любив і жив!..      | (2)

Хочеш, чи не хочеш,
А вони щоночі
Розмовляють з нами
Мовою тих снів...
Ой, скажу ж вам, очі  |
Зоряні, дівочі,       |
Що для вас і серце,   |
І серце               |
Я б не пожалів!..     | (2)

Що для вас і серце, і серце
Я б не пожалів!..

Поділитись сторінкою: