Слова недомовлені

Слова недомовлені гірчать молочаєм
У жовтому світлі селянських гвоздик.
На розлуку лягає глибоке мовчання,
І крізь нього рушають усі поїзди...

Приспів:
Запахне перон горіхом волоським,
І на вітрі скипить, одквітує сльоза,
І Дніпром зануртує довге волосся,
І в зіницях не вичахне синя гроза...
А вуста заклинання гарячі ронять
У жовтому світлі селянських гвоздик,
Бо пливуть вдалину залізничні перони,
А на місці заклято стоять поїзди.

Окреслює блискавка вічним пером
Усе, що стає із втратами ближче,-
Скроплений зливою холодний перон
І осяяне спалахом тривожне обличчя...

Приспів.

Поділитись сторінкою: