Не журись

Чом так рано на долини
Сивий падає туман?
Чом червону горобину
Біля стежки обійма?
Чом з роси біліють трави?
Та у мене є отвіт,
Бо з туманом, як із братом,
Не один десяток літ.

Приспів:
Не журюсь, не тужу,     |
Не печалюся, не плачу!  |
Поділюсь, розкажу,      |
Переборами позначу      |
Ту дорогу, що давно     |
Із туманами у змові,    |
Від душі – до душі,     |
Від любові – до любові. | (2)

На гривастих білих конях
Хлопці мимо та в туман,
Щось в останньому знайоме,
А від першого луна.
І така знайома пісня,
І такі прості слова,
Що моєму серцю тісно,
Що душа моя співа.

Приспів.

Пролягла доріженька    |
Та й через село,       |
Їхали козаки –         |
Було весело...         | (2)

Приспів. (2)

Поділитись сторінкою: