Поділля

У хвилях Бугу зоряних, стрімких
Купаються закохані лелеки,
Шумлять пороги... Кличе срібний клекіт,
Із юним вітром гомонять віки...

Поділля! Медом дихає земля,
Що годувала сонцем батька й діда..
Поглянь! На скелях – Лада, сяйвом вмита,
Розчісує косу... Бринять поля...

Співають струни сивих полинів,
Колосся хилить золотаві стебла
До трав густих... І пахне стежка тепла
Рожевим квітом із дитячих снів...

Садок  старий задумався, затих,
У травах місяць яблука збирає...
Поділля спить... А небеса гойдають
Земний наш рай на крилах золотих...

Поділитись сторінкою: