Зникнеш

Хіба ж не любив, коли б не приніс
Оті кров'яні троянди й серце,
Що відкрив?..
Тепер ти не згориш,
Довірся мені, зростай у мені.
Сховай свою тінь в обіймах моїх,
Взаємності стукіт серця
Зовсім ще не стих,
Ти тут, я чую тебе,
А завтра сама так важко підеш і

Приспів:
Зникнеш, як у віконнім склі,
І не почути
Тіні у віконнім склі.
Ти дай відчути,
Ще трохи болю догорить
За сумом думок,
Схованим сном тривалих облич
З'явися, хоч на мить!

Хіба ж не жалів,
Коли б не прийшов,
Якби не затиснув би у грудях
Ту любов?..
А ти не спалиш свій сум
І пристрасть свою
Як відстань зросте, лиш

Приспів.

Найкращими є ті слова,
Котрі говориш ти, коли мовчиш,
І не п'яніє голова,
Як маєш крила, без проблем злетиш.
Та, як же там на висоті,
Чути у повітрі?..
Тільки спокій непомітних снів,
Що живуть поміж нас...
Як же так, коли я сам,
Вв небесних смугах по зірках іду,
У світі безголосих днів
Лиш чую проповідь страшну свою.
Побачитись бодай лиш раз
Й не втриматись від болю,
Тільки ворог – нездоланний час |
Всіх розжене!                  | (2)

Приспів.

Поділитись сторінкою: