Карпати-блюз

В серпневу ніч дерев скрипучі голоси
Розвіють сни, невдаху виженуть на дах,
Йому в волосся вчепляться вітри
І він підведе зелені очі до гори
Туди, де чорна Черемош ріка
Руйнує тишу, скелі береги,
Тече скрізь гори, долі і часи,
Свої роки вплітає до вінка...

Приспів:
Він полюбив мости, співав про небеса,
Уходив у ліси, губився у містах,
Та саме про ліси, а не міста, чомусь,
Нагадує йому мелодія проста –
Карпати-блюз!

В серпневу ніч рука потягнеться сама
До мундштука, маленькій вогник сірника
Замерехтить і на єдину мить
Освітить сум в зіницях хлопака.
Той позіхне, присяде біля димаря
І разом з ним буде смугастий кіт
Дивитись, як у пеклі ліхтаря
Метелик свій закінчує політ...

Приспів.

Він дрібку солі завжди тримає у руці,
Насіння волі повільно тягне до землі,
Блукання степом думки закручує у вир,
В міських тенетах невдасі так бракує гір...

Приспів.

Поділитись сторінкою: