Чого верба плаче

Не питай, не питай,
Чого верба плаче,
Чом не має жалю,
Серденько хлоп'яче.

По весні, по весні,
Милого чекала.
"Ой, чого ж не прийшов,
Як на тебе ждала?".

Ой скажи, розкажи,
Місяцю-романе,
Чом стежину світив
До чужої хати?

Через тебе тепер
Косу розплітати,
Через тебе тепер
Весіллячко грати.

Від зорі до зорі
Плаче верба-мати:
Де тепер, де тепер
Пароньки шукати?

Ой, вербо, не шукай
Дівчини кохання.
Прийде вірная любов
На її чекання...

Поділитись сторінкою: