| |
Ну що, уже помер твій поет у душі?
Що мовчиш? Уже не пишеш ночами вірші?
У тебе ж вісім ніг, пам'ятай своє нутро,
Чи той восьминіг вже затягнув твоє тіло на дно?
А що, художнику можна все!
Ти говорив це, друкуючи слова в дисплей.
А що тепер, не замалюєш кольорами космос?
А те скло все-таки впало з того хмарочоса...
А чо ж так? Може став її грозою?
Але каплі на волоссі - вже не насолода?
І астероїд замінив сузір'я Андромеди
Залишився тільки вакуум і пусті папери!
Вже зламаний і під ребром катана...
Явно щось там зверху мутять, ти був правий!
І це лише поранення, чи згасає п'яте сонце?
Вже здох поет, чи щось шепоче?
Вже помер твій поет у душі,
А ти пиши! Ти пиши! Ти пиши!
Вже помер твій поет у душі,
А ти пиши! Ти пиши! Ти пиши!
Вже помер твій поет у душі,
А ти пиши! Ти пиши! Ти пиши!
Вже помер твій поет у душі,
Ти пиши! Ти пиши! Ти пиши!
Не помер твій поет у душі,
Ти пиши! Ти пиши! Ти пиши!
Не помер твій поет у душі,
Ти пиши! Ти пиши! Ти пиши!
Не помер твій поет, не помер!
Ти пиши! Ти пиши! Ти пиши!
Ти пиши! Ти пиши!
Не помер твій поет у душі,
Ти пиши!
Не помер твій поет у душі... Поділитись сторінкою: 
| |
