| |
Примарні кроки, холодні руки,
Тремтяче дихання від тривоги,
Чомусь не можу поворухнутись
І говорити не маю змоги...
Воно вже поруч, воно вже близько,
Воно на мене з усіх куточків,
Стіни — це зуби. Стіни — обличчя,
Розкидані на мільйон шматочків.
Приспів:
Бігає стовпчик температури,
Секунда часу, немов година,
Ззовні у вікна шкребуться тульпи,
Воно шепоче, що я вразлива,
А я рахую свою десятку,
Воно рахує повторень кола,
Я у кутку, я маленька цятка,
Воно усюди, воно навколо...
Ти — сон страшний і такий пророчий,
Навіщо ходиш сюди щоночі?
Скажи, чого від мене хочеш?
Скажи, чого ти насправді хочеш?
Скажи, чому тільки серед ночі
Завжди заплакані мої очі?
Скажи, чого ти насправді хочеш?
Скажи, чого ти насправді хочеш?
Менше сліз в мене само собою,
Ну, а ти тепер не дружиш з головою,
Не впізнати вже ні душі, ні тіла,
Не кажи мені, чого ти хотіла...
Тріщить по швам голова проклята.
В очах утомлених б'є тривога,
Навколо нечисть брудна й рогата,
Кого немає, так тільки Бога...
Навколо мене схопився танець,
Я би пішла, я б пішла за ними,
Але ланцюг, ржавий і реальний,
Вже довго висить на моїй шиї...
Приспів.
Менше сліз в мене само собою,
Ну, а ти тепер не дружиш з головою,
Не впізнати вже ні душі, ні тіла,
Не кажи мені, чого ти хотіла... Поділитись сторінкою: 
| |
