Я - мішень

Я - мішень... Я - мішень
Порцелянова, біла,
Вимита нині уранці до
Найдрібнішого клаптика тіла.
Вбрана нині уранці
В усе празникове:
Кеди улюблені, сукня в квітки,
Кольорова,
Тонке пальтечко на гострі
Знедавна плечі...

Я - мішень. Я - мішень.
Мені личать красиві речі!
Паспорт в лівій кишені,
Фото родини - у правій!
Парфуми уже скінчились,
Та я м'ятою доприправлю
Посивіле своє волосся,
Перешерхлу весняну шкіру...

Я - мішень, а мішені не плачуть
І не скаржаться на зневіру!..
І не скаржаться, власне, зовсім,
І нікому не дорікають
Ні тоді, як сидять у льосі,
Ні тоді, коли їм доприлітає!..

Я - мішень, коли небо горить
І блідне. Я - мішень.
Я стаю у чергу за смертю,
Або за хлібом...

Поділитись сторінкою: