Запорозький сміх

У якому віці,
У якому році,
Зажурились в Січі
Хлопці-запорожці?

Як дивитись долі
Та відверто ввічі,
Хто шукав би волі
У війні, на січі?..

Запорозький сміх
З глибини століть
Веселив усіх
І на тім стоїть!

Всім справіку рівні
Не шукали воєн.
Та за зло Вкраїні
Відсіч більша втроє!

Йшли та й стали станом
Хлопці між полями:
Не пройшли салтани,
Хани з королями.

Цар казав: - Без бою
Хліб даю і волю –
Жуйте, не гидуйте,
Лиш мене годуйте!..

Вороги хитрують,
Запорожці знають:
Волю не дарують,
Волю здобувають!

Доки воля – скачем,
Жнем – не помічаєм!
Лиш тоді заплачем,
Як її втрачаєм.

Втратиш волю в полі,
Не вдавайся в тугу –
З Великого Лугу
Бери собі другу!

Запорозький сміх
З глибини століть
Веселив усіх
І на тім стоїть!

Поділитись сторінкою: