| |
Приспів:
Нема гір... Нема гір... |
Нема гір... Нема гір... |
Нема гір... |
Нема рік... Нема рік... |
Нема рік... Нема рік... |
Нема рік... |
А є степ!.. А є степ!.. |
А є степ!.. А є степ!.. |
А є степ!.. |
Все пусте!.. Все пусте!.. |
Все пусте!.. Все пусте!.. |
Все пусте!.. | (2)
Глянь, як губами малюю безмежність,
Сохне коріння, усе має межі,
Все має час і від часу залежить,
Відчай сховався у шкурі ведмежій...
Віче зібралось у вовчому лігві,
Сонце з заліза безрадісно дні гне,
Гори за небо вхопились ледачо,
Гірко сміються та солодко плачуть...
Приспів.
Наші вікна забиті дубовими дошками,
Та, коли ти губами змальовуєш простір,
Я зриваю їх врешті й зриваюсь на пошуки,
Зариваю у землю задимлену постіль...
Із вугілля, що тліє, знущається дощ,
Бач, як попіл збирає слова у сполуки?..
Від дощу вони мокрі, пусті і бездухі,
Нема слів, коли степ в наші двері постукав...
Приспів.
Все цвіте!.. Все цвіте!.. Поділитись сторінкою: 
| |
