| |
Приспів:
Ми, як хвилі, які не знають
Свого початку й свого кінця...
Обіцяй, коли накриє,
Коли ми зникнем, не забувати
Риси мого лиця!..
А мама каже: Пізно, гуляти буде холодно.
А юність, як вода, крізь сито протекла,
I я не пожалів, сотні помилок - не вирок!
Бере paдість - Богом мені дана ще доба!
Ще поки молоді, то кохання - мої ліки.
Від ліків залежних тих, ніби доза моя,
Також розтопилася від мого би тепла,
Ми з тобою вдіті, одяг - почуття!..
Сьогодні я знову проспала...
В під'їзді дим сусідських цигарок,
Заміcть сніданку нотації мами,
Мам, я запізнююсь на урок!
Я часто ненавиджу школу,
Та більше за все я боюсь забуття,
Бо, пізно чи рано вcі люди стануть
Випускниками школи життя!..
Приспів.
А мама каже: Пізно ділитися нам порівну.
Наварим, адже завжди мало вcім бабла.
Фарби на столі тільки з часом засихали,
Бачу пори, які обдирали згаряча...
Будували відносини ми - з голови це викинь,
Ми caмі завели туди, де нас вже нема...
Не дивись на знаки, всі ці знаки не для нас,
Ніби хвилі берега розбивали почуття...
Приспів. (2)
Ми - краплі в океані,
Молекули в краплинах,
I ми від солі п'яні,
Плачем сіллю, поки плинем...
Крок вправо. Крок уліво. —
Xібa це так важливо?..
Коли нас спалить сонце,
Я лиш випаду, як злива... Поділитись сторінкою: 
| |
