Летять журавлі

О, які блакитні, блаженні небеса!
Сонце відзеркалює золоту осінь,
Милує очі чарівна земна краса,
Та душа важко зітхає, тепла просить...

Вже летять у вирій журавлі, журавлі...
І відлунює із рідної землі "Курли..."
Червону калину несуть в чужі краї,
Не знають, коли повернуть в сад вони...

Прошу, журавлі, киньте пір'їнку мені!
Я буду писати батькам листи додому!
Передайте моє вітаннячко рідні,
На княжій горі вербі, дубу старому...

Я дивлюсь у вікно зоряного неба,
Бачу в сизім тумані стрункі ясени,
І вечірня зіронька манить до себе,
Додому, до Дністра, в казкові сни...

Голубить сонечко золотий Листопад,
А серденько, як море, хвилі підіймає,
Вже жовте листя покриває снігопад,
Шукаю ключі в небо, душа оживає...

Зомліла ніжна квітка сонця в тумані,
Мете сніг... Заметіль... Вітер... Хуртовина...
Виміряю дороги, світи незнанні,
Рвуся в Отчий дім, немов мала дитина...

Не кожна  журавка перелетить океан,
І не знає, де складе крилонька свої...
Стелиться й клубочиться сизий туман,
Журавлинні сліди губляться на путі...

Поділитись сторінкою: