| |
Вони носять ці посмішки
І говорять, що все окей,
Та не знаю країн таких,
Де все буде гладке й м'яке.
І на стінах у них висять
Тільки штучні зображення,
Там під склом є вода в місцях,
В ній нема відображення...
Як, як не кохати?..
Жити ніби пташка в кам'яних гратах?..
Чуєш, як не пропускати
Через себе біль від образ і втрати?..
Чуєш, як, як не радіти,
Як тебе пронизує теплий вітер?..
Чуєш, як, як приховати?..
Всі вони несправжні — це правда!..
І мені сумно так, так,
Мені так, так, сумно так...
Темно так там,
Де бува всім сумно так...
Сумно так, так, |
Мені так, так, сумно так, |
Темно так там, |
Де бува всім сумно так... | (3)
Як жити, коли поруч стільки болю є?..
Витримати волю, що насправді, як неволя,
Як тиснути їм руки, через посмішку, крізь зуби?
Як бути з тими, хто тебе повільно й тихо губить?
Як хочеться кричати на весь світ, що ти у пасці!
Коли смуток і печаль танцюють тобі свої танці,
Ти тихо і повільно розчиняєшся між них,
Той, про кого не говорять, вже вважай з планети зник...
І якось так, куди крикнути, аби почули?..
В які двері стукати і де чекати чуда?..
Як стримати в собі наслідки зради і синці?..
Бо ні журавля у небі, ні синиці у руці!..
О, Боже, як?..
Тільки б діти плакать не хотіли!..
Як тепло віддати, із поламаного тіла?..
Як зібрати душу із уламків на підлозі?..
Повесні, коли сьогодні осінь...
Приспів.
Я знаю, завтра світло
Променем зайде крізь скло
І принесе надію
В своїм світловім потоці!
Ріка життя тече
І хвилями пестить чоло,
І правда на моєму боці!.. Поділитись сторінкою: 
| |
