Новорічна рапсодія

Місяць сріблястий в сніжнім тумані
В небі забутий, немов в океані,
І ми разом пливем, сніг мене обіймає,
Вітер десь за плечем, наче пісню співає...
Ті місячні стежки, на жаль, не для мене,
Бо вони крізь сніги йдуть у зоряне небо,
Я торую свій шлях, сніг мене обіймає
Вітер зник у лугах, лише тихо зітхає...

Приспів:
Засипана снігом, далека дорога         |
Під місячним світлом вона, як казкова, |
А я тихо йду, сніг мене обіймає,       |
Вітер кличе біду і сліди засипає...    | (2)

В мене в серці зима і навкруги зима,
Танок снігу у місячнім сяйві...
Не старайся, зима! Відпусти ти, зима,
Із полону своєї печалі!..
Але є те вікно, у якому чекають,
Хоч далеко воно та думки зігрівають!
Я до нього спішу, мене сніг не займає,
Вітер б'є по плечу і мене підганяє...

Приспів.

Поділитись сторінкою: