До останнього подиху

Хто сказав, що я - невільник
В своїй рідній хаті?
Хто сказав, що моя мова
Буде вам мовчати?
Хто сказав, що подарую
Посіпакам волю?
Свою волю! Хто сказав?
Довкола, бачиш, продають
Моє й твоє життя.
За гаманці, за крісло, хату,
Їжу – не пита...
І небайдужих залишилось обмаль –
Решта сплять...
І я співатиму для тих,
Кого думки болять...

Приспів:
Гея-гоя-є!.. Гея-гоя-є!..
Я співатиму, допоки сонце!
Гея-гоя-є!.. Гея-гоя-є!..

Хто сказав, що безталання -
Вирок – не здолати?
Хто сказав, що вже нема
Для кого жити й дбати?
Хто сказав, що вихід є
Один – втікати?
Хто сказав? Хто сказав?!
Ходімо разом – покажу тобі
Твоє життя...
Це твоя мама, мова, пісня,
Сонце, край - земля!
Ходімо разом, бачиш, брат наш
Б'ється до кінця?!
За те, щоб жили в рідній хаті,
Чуєш, ти і я!

Приспів.

Я співатиму, допоки я живу!

Приспів.

Співай зі мною до        |
Останнього подиху...     |
Співай, допоки я можу,   |
Поки в тобі живу...      | (2)

Приспів.

Я співатиму, допоки я живу!

Приспів.

Поділитись сторінкою: